Коли приходить час вибирати куди піти вчитись і ким стати, це досить серйозне випробовування як для абітурієнтів, так і для їх батьків. Бо ж “дитина” іде у світ і питань більше ніж відповідей.
Наша студентська редакція взялась трохи познайомити вас зі студентами нашого інституту і покласти їм декілька питань.
Тигор Камілла
– Розкажи про себе!
Мене звати Тигор Камілла, проживаю на Закарпатті, в Берегівському районі, в с. Чорний Потік. Закінчила Вербовецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Навчання в школі білінгвальне – українською та угорською мовами. Я навчалася українською 11 років. Зараз я – студентка 2 курсу Ужгородського національного університету Українсько-угорського навчально-наукового інституту. Вчуся на спеціальності «Філологія. Угро-фінські мови та літератури (переклад включно), перша –угорська.»
– Розкажи про навчання в школі! Поділися якою-небудь цікавою та важливою для тебе шкільною історією!
Мої шкільні роки були дуже хорошими, у мене незабутні спогади про школу. Навчалася непогано, завжди у всьому брала активну участь. З учителями я завжди добре ладила, їм подобалося, що я впевнена і вдумлива.
– Як ти дізналася про Українсько-угорський навчально-науковий інститут?
Українсько-угорський навчально-науковий інститут мені порадили друзі, а також спеціальність, на якій я зараз навчаюся. Я завжди була впевнена в тому, що хочу вчитися на своїй Батьківщині. Я не хотіла їхати за кордон, щоб не втратити свої знання української мови і хочу навчатися саме за цією спеціальністю.
– Чому вибрала саме цей інститут та спеціальність?
У мене завжди був талант до вивчення іноземних мов. Мої вчителі завжди казали мені, щоб я не втрачала свої знання мови. Я обрала цей інститут, тому що він дає мені можливість навчатися рідною мовою. Я можу покращити свої навички спілкування та вирішення проблем, знання професійної термінології та розуміння прочитаного.
– Які були перші враження про університет і гуртожиток?
Я дуже чекала першого дня в університеті, початку студентських років, тому що, на думку всіх, – це найкращі роки. Перші тижні були важкими, але з часом навчання та інтеграція йшли краще.
Зараз я проживаю в гуртожитку №4 Ужгородського національного університету, що стало для мене неочікувано приємним, оскільки я знайшла тут дуже хороших сусідів по кімнаті, а також подруг. Мені дуже подобається тут перебувати, тому що за останні 2 роки у мене багато приємних спогадів через те, що я оточена людьми, які є важливою частиною мого життя.
– Чи подобається тобі тут навчатися? Якщо так, то чому?
Так, мені подобається тут навчатися, тому що я маю змогу навчатися рідною мовою. Ми маємо багато можливостей: програми обміну студентами, різноманітні навчальні поїздки за кордон тощо, у яких ми завжди намагаємось брати участь. Університетська освіта готує нас, як майбутніх професіоналів до того, що перекладач несе відповідальність за точний і змістовний переклад тексту, за збереження оригінального сенсу, тону та стилю тексту, а також за правильне використання професійної термінології.
Куденчук Мирослава
– Розкажи про себе!
Мене звати Мирослава Куденчук , народилась я Вінницькій області, Хмільницького району, місто Козятина. Навчалася в місцевій школі –Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 м. Козятина. Всі предмети викладалися українською мовою. Наразі навчаюся на спеціальності «Філологія. Угро-фінські мови та літератури (переклад включно), перша –угорська.»
– Поділися якою-небудь цікавою та важливою для тебе шкільною історією!
Шкільні роки були для мене цікавими та доволі легкими. Я добре навчалася та в результаті отримала золоту медаль за досягненні в навчанні. Більшу частину шкільного життя займала посаду старости, що навчило мене працювати з людьми. Мені дуже пощастило, бо в школі, де я навчалася, працюють кваліфіковані викладачі, які в пріоритеті мають розкрити таланти учнів. Уроки завжди проходили цікаво та пізнавально. Найбільше мені були до вподоби уроки з історії України з Олексієм Віталійовичем, який вкладав у наші молоді голови любов та повагу до своєї держави, який навчав нас думати власною головою, а не йти за чужими думками. Він вчив нас дискутувати на різні теми та відстоювати свою позицію.
За 11 років мого шкільного життя я мала доволі багато цікавих історій, але не всі мають шанс бути висвітленими. Я можу поділитися однією: я навчалася у доволі веселому та дружньому колективі, який ніколи не міг всидіти на одному місці, йому завжди треба було десь бути присутнім. Ми залюбки виходили на прибирання шкільної території разом з вчителями. Саме в ті моменти ми були рівними: ми жартували, допомагали один одному та водночас робили корисну справу. Ці моменти були найкращими, саме вони часом змушують повертатися думками до школи.
– Як ти дізналася про Українсько-угорський навчально-науковий інститут?
Насправді це доволі незвичайна історія. Так як досить далеко проживаю від Закарпаття, я не мала можливості дізнатися про інститут, але сила інтернету в наш час вирішує будь-які питання. Так сталося і зі мною. Завдяки інтернету я почала знайомство з Українсько-угорським навчально-науковим інститутом.
– Чому вибрала саме цей інститут та спеціальність?
Коли прийшов час приймати рішення, яке буде визначати моє майбутнє, було досить важко вибрати один напрямок. Але єдине, що я точно знала, що хочу пов’язати своє життя з мовами. Залишалося лише обрати університет та мову. Точно знала, що хочу продовжувати вивчати англійську, але не знала, яку обрати другу мову. Мала доволі цікаві варіанти: арабську, чеську, угорську, іспанську. Та як ви бачите, наразі я вивчаю угорську.
– Які були перші враження про університет і гуртожиток?
Насправді мені було дуже важко: я потрапила в чуже місто та вступила до університету, де викладання проводилося тією мовою, яку я можливо чула раз чи двічі за все життя. Та мені пощастило, бо викладацький колектив виявився дуже розуміючим та готовим завжди прийти на допомогу. Вони не лише навчали, але й підтримували у важкі емоційні моменти.
Поселили мене в гуртожитокку №4, у чудову кімнату з чудовими сусідками, які стали опорою у моєму складному етапі життя.
– Чи подобається тобі тут навчатися? Якщо так, то чому?
Так. Кожного дня я вивчаю щось нове та розвиваю свої уже набуті навички. Маю змогу вивчити нову мову та завести нові знайомства. Також дуже часто надаються можливості поїхати за кордон на екскурсію.
Алечка Максим
– Розкажи про себе!
Алечка Максим, родом із Закарпаття з м. Тячів. З 1 по 7 клас навчався в Тячівській загальноосвітній школі №2. Згодом з 8 по 11 клас навчався в Тячівському ліцеї-інтернаті з угорською мовою навчання. У першій моїй школі освітній процес вівся українською мовою, а в ліцеї – на двома мовами, тобто українською і угорською. Зараз я студент 2 курсу Ужгородського національного університету Українсько-угорського навчально-наукового інституту, навчаюся на спеціальності «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії».
– Яка була твоя перша школа? Яка-небудь цікава та важлива для тебе шкільна історія?
Навчання в Тячівській школі для мене поділялося на 2 періоди – коли я адаптувався і коли почав дорослішати…
Потім я вступив до Тячівського ліцею-інтернату з угорською мовою навчання. Для мене тут було легше адаптуватися завдяки викладачам, які ставилися простіше до освітнього процесу і підлаштовувалися до можливостей кожного учня і я вважаю, що це відіграло важливу роль у моєму житті.
– Як ти дізнався про Українсько-угорський навчально-науковий інститут?
Про Українсько-угорський навчально-науковий інститут повідомила знайома. Вона дізналася про інститут завдяки тому, що багато людей з Тячева навчалися саме тут, і вона порекомендувала вступити до нього. Розповіла про спеціальність міжнародних відносин, мене це зацікавило і я вирішив обрати цей напрямок.
– Чому вибрав саме цей інститут та спеціальність?
Як я вже говорив, мені порекомендували цей інститут. Щодо спеціальності, то перш за все я обрав її, оскільки цікавлюся міжнародними відносинами як невід’ємною частиною політики.
– Які були перші враження про університет і гуртожиток?
Перші враження були позитивними у зв’язку з тим, що мені доволі легко вийшло пристосовуватися до умов навчання і проживання в гуртожитку. Я проживаю в гуртожитку №4 з дружніми сусідами по кімнаті.
– Чи подобається тобі тут навчатися? Якщо так, то чому?
Так, мені сподобалось навчання та саме через простоту відношення викладачів до студентів. Викладачі ставляться до нас безумовно вимогливо, але водночас і підлаштовуються до навичок студентів, щоб кожний почував себе комфортно.
Шінко Мірям
– Трохи про себе!
Мене звуть Шінко Мірям, я народилася і досі проживаю зі своєю родиною на Закарпатті, в Берегівському районі, в с. Чорний Потік. Початкову школу я закінчила у Вербовецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Потім вступила до Ліцею з гуманітарним та природничим профілем с. Великі Береги. Слава Богу, в обох школах я мала можливості навчатися рідною мовою –угорською. Зараз я студентка 1 курсу Ужгородського національного університету Українсько-угорського навчально-наукового інституту за спеціальністю «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії».
– Розповіси про навчання в школі? Поділися якою-небудь цікавою та важливою для тебе шкільною історією!
Можу сказати, що я змогла провести два найбільш особливих роки свого життя в Ліцеї з гуманітарним та природничим профілем с. Великі Береги. Навчання виявилося складним у багатьох випадках, оскільки вимоги високі. Однак у мене не було жодних труднощів, під час яких не надали б мені допомоги та підтримки. Викладачі повністю зосереджуються на студентах і намагаються розробити свої методи навчання на основі цього. Про це свідчить можливість брати участь у факультативних заняттях, а також розподіл профілів «гуманітарний-природничий», тож студенти мають можливість навчатися відповідно до своїх установок. Уроки були інтерактивними, цікавими та веселими. Крім того, керівництво ліцею наполегливо працює над тим, щоб забезпечити учнів додатковими заняттями, які дозволяють їм розвиватися в ігровій та творчій формі у всіх сферах життя.
Я не можу поділитися однією улюбленою шкільною історією, оскільки у мене було багато веселих моментів, гарного настрою та незабутніх вражень. Кожна мить, проведена зі своїми подругами, вихователями, вчителями та однокласниками, чи то в гуртожитку, чи то в їдальні, чи на уроках, чи на природі, залишиться в моєму серці як світлий спогад.
– Як ти дізналася про Українсько-угорський навчально-науковий інститут?
Чесно кажучи, про Українсько-угорський навчально-науковий інститут я чула багато хорошого ще в дитинстві, адже на спеціальностях закладу навчалося чимало моїх знайомих, родичів та викладачів. Я також могла побачити одне з їхніх оголошень на інтернет-порталі. Потім, коли я вирішила, що хочу тут продовжувати навчання, то більш заглибилася в пошуку інформації про заклад.
– Чому вибрала саме цей інститут та спеціальність?
Я вірю в те, що з Божої ласки я народилася безпосередньо тут, на Закарпатті. Я хотіла залишитися вдома, тому що завжди любила тут проживати; тут все і всі знайомі. Але для того, щоб залишитися тут, мені та моїм батькам було важливо, щоб я достатньо володіла державною мовою та отримала високий рівень освіти. І цей інститут відповідав усім моїм трьом пріоритетам.
– Які були перші враження про університет і гуртожиток?
З першого дня як в університеті, так і в гуртожитку мене прийняв добрий та привітний колектив. Якщо у мене виникали питання, вони терпляче і охоче на все відповідали. З Божої ласки, мені вдалося швидко пристосуватися до нової системи, я легко підібрала ритм з вимогами та очікуваннями університету.
Я проживаю в гуртожитку №4, що досить оновлений та комфортний, тому після важкого дня добре повернутися з університету та відпочити від втоми. Колектив справді дружній та завжди готовий прийти на допомогу. На мій погляд, ми – хороші друзі, і зацікавлено чекаємо, що нас ще чекає в майбутньому.
– Чи подобається тобі тут навчатися? Якщо так, то чому?
Проживати тут мені сподобалося з самого початку, і я потроху починаю почувати себе тут як удома. Багато людей запитували і запитують досі, як проходить навчання, чи подобається мені університет, і всім кажу, що сприймаю все це якнайпозитивніше. Очевидно, що є менші та більші перешкоди, але мені завжди вдається їх подолати, оскільки навколо мене є спільнота, яка мене підтримує, та чудовий викладацький колектив, який завжди готовий допомогти.
Балла Алекса