Науковий світ з глибоким сумом дізнався про смерть Ласло Єнковського.
Своє життя він присвятив служінню науці та підтримці закарпатської угорськомовної молодої обдарованості, невтомно працюючи над тим, щоб і для наступних поколінь відкрився шлях до розвитку та нових відкриттів.
Ласло Єнковський — провідний науковий співробітник Інституту теоретичної фізики Національної академії наук України, доктор фізико-математичних наук, зовнішній член Угорської академії наук та член президії КМАТ.
Народився 2 травня 1942 року в Ужгороді. Завжди із задоволенням згадував своє дитинство та юність, які провів у Перечині, що знаходиться лише за 25 км від Ужгорода. У 1959 році вступив на фізико-математичний факультет Ужгородського державного університету, де спеціалізувався на кафедрі теоретичної фізики. У 1964 році став аспірантом Об’єднаного інституту ядерних досліджень у Дубні. Керівником його кандидатської дисертації був відомий в’єтнамський теоретичний фізик, визнаний фахівець з фізики елементарних частинок Нгуєн Ван Хьєу.
З 1967 року працював у Інституті теоретичної фізики Української академії наук, де досліджував до кінця життя. Докторську дисертацію також написав у галузі фізики частинок і захистив у 1984 році. До кінця життя підтримував тісні зв’язки з ужгородськими теоретичними фізиками. Завжди підтримував та був ментором для молодих талантів. Він з ентузіазмом підтримав ініціативу щодо можливості здобування вищої освіти угорською мовою для закарпатських угорців. Таким чином, коли була створена кафедра фізики та математики в межах Гуманітарно-природничого факультету з угорською мовою навчання Ужгородського національного університету, у нього з’явилася можливість поділитися своїми професійними знаннями та відданістю науці як з колегами по кафедрі, так і зі студентами.
Ласло Єнковський був учасником та доповідачем численних вітчизняних і закордонних конференцій, семінарів та симпозіумів з фізики частинок. Протягом своєї наукової діяльності він налагодив плідні зв’язки з науковцями дослідних інститутів західних країн, куди його часто запрошували як запрошеного дослідника. Навіть в останні місяці життя він працював над популяризацією угорської науки. На жаль, він уже не зміг особисто взяти участь та виголосити доповідь у травні 2025 року на Закарпатських днях, присвячених 200-річчю Угорської академії наук.
Його спадщина живе не лише в публікаціях та нагородах, але й у тих молодих дослідниках, яких він надихав, підтримував та заохочував вірити в себе та в силу науки.