Київ став місцем зустрічі багатокультурної України
Понад 600 учасників з усіх куточків України 21 травня зібралися у Києві на Форум національних меншин і корінних народів України з нагоди Дня міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття. Але цього дня столиця приймала не просто офіційний захід. Це була зустріч людей, які різними мовами говорять про одне — про дім, про війну, про Україну, яку вони продовжують будувати разом.
Кримські татари, угорці, болгари, румуни, поляки, греки, вірмени, гагаузи, грузини, корейці, роми та представники багатьох інших національних спільнот приїхали до Києва не заради формальностей чи протокольних фото. Вони приїхали, щоб бути поруч один з одним у час, коли країна переживає найважчі роки своєї сучасної історії.
Угорська громада та Алея Героїв
Угорську громаду представляв голова Демократичної спілки угорців України, завідувач кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції УжНУ Ласлов Зубанич.
Форум розпочався у Саду національної злагоди. До місця події учасники проходили через Алею Героїв — простір пам’яті про військових різних національностей, які загинули, захищаючи Україну. Серед угорських героїв були представлені портрети Шандора Кіша, Шандора Лерінца та Роланда Поповича.
Одним із найемоційніших моментів форуму стала міжконфесійна молитва за Україну. Представники різних релігій — християни, мусульмани та юдейська громада — молилися разом за мир, за людей і за майбутнє країни. У ці хвилини не було поділу на національності чи релігії — лише спільне відчуття підтримки та відповідальності.
Особисті історії та атмосфера підтримки
Протягом дня зі сцени звучали особисті історії військових різних національностей, які сьогодні разом боронять Україну. Говорили про побратимство, про дім, про втрати та про те, як війна навчила людей бути ближчими одне до одного.
На форумі також виступали молоді лідери національних спільнот, міжнародні партнери, дипломати, волонтери, спортсмени, митці та представники державних інституцій. Але головним цього дня були не статуси чи посади. Головним було відчуття живої людської присутності — без дистанції та формальностей, зате з великою кількістю щирих розмов, знайомств і теплих зустрічей.
Культура народів України просто неба
Окремою частиною форуму стала масштабна культурна програма просто неба. На сцені звучали українські, угорські, болгарські, грузинські, польські, корейські, вірменські, гагаузькі та чеські пісні. Народні танці й музика різних народів України перетворили простір Саду національної злагоди на живу мапу багатокультурної країни.
Не менш атмосферною була й гастрономічна частина події. Люди знайомилися між собою не лише через слова чи сцену, а й через смак, традиції та гостинність своїх народів. Закарпатську угорську кухню представив відомий гастроном Віктор Погань у традиційному угорському національному костюмі. Для гостей він приготував бограч-гуляш у 200-літровому казані, домашній хліб та традиційну випічку.
Волонтери, яких знає вся країна
Під час форуму волонтерам національних спільнот були вручені президентські відзнаки «За оборону України». Серед нагороджених — закарпатський історик, краєзнавець, фахівець із туризму та директор Музею жертв сталінізму Янош Мешко.
У професійних колах його знають як одного з організаторів культурного життя Закарпаття. Але з весни 2022 року він також активно займається доставкою гуманітарної допомоги по всій Україні — від шкільного приладдя та книг до ліків, медичного обладнання та продовольчих наборів. Його добре знають як серед волонтерів, так і серед військових — від Ужгорода до Глухова.
Саме тому Демократична спілка угорців України подала клопотання про нагородження Яноша Мешка президентською відзнакою за гуманітарну волонтерську діяльність. Нагороду вручила заступниця керівника Адміністрації Президента України Олена Ковальська.
Київське товариство угорців: життя громади триває
Наступного дня у Київському угорському домі відбулися збори членів Київського товариства угорців. Війна суттєво змінила життя громади: столиця постійно перебуває під загрозою обстрілів, а значна частина молоді виїхала за кордон. Проте активні члени товариства наголосили — життя громади має продовжуватися.
Про це говорив і Ласлов Зубанич, який підкреслив важливість підтримки угорських організацій в Україні та необхідність збереження активного громадського життя навіть у час війни. Учасники зустрічі домовилися проводити регулярні збори та створити постійний інформаційний простір для комунікації громади.
Премія «Етелькоз» для Ласлова Зубанича
Завершенням зустрічі стало вручення премії «Етелькоз» Ласлову Зубаничу — за багаторічну діяльність зі збереження угорської громади в Україні, її культури, мови та традицій.
Премія складається зі срібної медалі та грамоти. Основним символом медалі є київський Угорський пагорб і пам’ятник віднайдення батьківщини. На її обідку викарбувано слова хроніста Нестора про угорців, які проходили повз Київ.
Символічно, що саме сьогодні, коли Україна переживає один із найважчих періодів своєї історії, подібні події ще раз нагадують: сила країни — у людях, які попри різні мови, традиції та культури залишаються разом.